Як мало і як багато!
Ці два слова не виходили в мене з голови всі дві години
поезії! Хоч першими хотілось поставити інші рядки:
* * *
Поезія без болю – не зачЕпить…
А без душі – то суще… баловство!
Поезія – і крик, і ніжний шепіт…
Поезія – то все твоє єство!
Поезія без суму – трата часу!
Поезія без Віри – трата сил!
Не вірю поетичним… «викрутасам»!
Не гріє душу «кучерявий» стиль…
………………………………………….
Поезія без болю – мертва квітка…
А без душі – як без матусі дітки…
13.08.2008р.
Київ («Слов’янка»)
Вчитель української мови та літератури Леся
Анатоліївна провела у Міжнародний день поезії чудове та мелодійне, тепле та
родинне, об'єднуюче різних читачів Свято Поезії. За горнятком чаю, з
печивом та пирогами зібрались учні 4-10 класів, вчителі. Чудові мелодії,
улюблені вірші, відео-зразки читання віршів. Чаювання. І – АТМОСФЕРА! Затишок,
спокій, зацікавленість, щирість. Думаю, «взяли» з такого уроку діти багато для
душі та розуму.
Дітям з Вчителем поталанило!
Започатковуємо нову традицію!
P.S.
І все ж!
Як МАЛО потрібно
коштів: чай, печиво, гарний посуд, скатертина. Нова книжка віршів.
Як БАГАТО треба
любові до дітей, улюбленої справи, ентузіазму, бажання зробити цікавим
навчання.
Задумайтесь, як БАГАТО таке спілкування дає нашим дітям!
Вірую: батьки, діти підтримають, оцінять, допоможуть!
Дякуємо
пані Надії Володимирівні Мирошник за подаровані книги віршів «Улюблені вірші»,
«Ромео та Джульєтта» тощо.
Дуже
нам книжечки допомагають!
Немає коментарів:
Дописати коментар