Ми всі пам’ятаємо цей ранок. Ранок, коли тиша стала гучною, а плани на майбутнє вмістилися в один тривожний рюкзак. Але саме в цей день ми зрозуміли: наша історія — не про поразку, а про неймовірну силу.
У шкільній бібліотеці ми звикли читати про героїв у книжках. Але за ці роки ми побачили їх на власні очі: у дзеркалі, у сусідній парті, у волонтерських центрах та в окопах.
Сьогодні схиляємо голови в пам’ять про загиблих і з вдячністю дивимось у бік тих, хто береже наш спокій. Україна — це книга, яку неможливо закрити. Ми допишемо її разом. Перемогою. 🕯️
