З 25 по 31 травня в Україні проходить Національний тиждень безбар’єрності. Це не про складні закони, це про те, як зробити наш світ зручним для абсолютно кожної людини.    

Що таке бар’єри і якими вони бувають?

Бар’єр — це стіна, перешкода. І вони бувають не тільки з цегли. Дивіться сами:

Фізичні бар’єри — це коли людина на кріслі колісному, мама з дитячим візочком або ви з важким рюкзаком чи травмованою ногою не можете зайти в магазин, бо там немає пандуса чи ліфта.

Цифрові бар’єри — це сайти без можливості збільшити шрифт для тих, хто погано бачить, або відео без субтитрів для тих, хто не чує.

Бар’єри в голові (суспільні) — це найгірші перешкоди. Це коли про людину судять за її зовнішністю, діагнозом чи одягом. Це коли хтось боїться підійти і поспілкуватися з тим, хто «не такий, як усі».

«Безбар’єрність – це коли можеш». Коли кожен може навчатися, гуляти, знаходити друзів і почуватися впевнено.

Щоб руйнувати бар'єри, не потрібно бути супергероєм. Достатньо почати з нашої мови. Зараз в Україні користуються «Довідником безбар’єрності», і його головне правило: завжди на першому місці ЛЮДИНА, а не її ознака.

• Не «інвалід», а людина з інвалідністю.
• Не «візочник», а людина, яка користується кріслом колісним.                                                                           
  
  Доросла і крута людина — це та, яка поважає інших. Давайте почнемо з себе!