— Михалку, ти ще довго з котами гратимешся? — озивається мати.
— А хіба я граюсь? То вони самі,— буркотливо відказує син і знову смикає за хвіст смугастого Тигрика, який, виблискуючи круглими зеленими очима, пацає пазуристою лапою.
— Чи ти в мене маленький? Чи в тебе стільки розуму, як у лисого Тереня волосся на голові?
— О, треба було Тереня згадувати!
— А що, допекло?
— Допекло, як мертвому припарка.
— Язик у тебе довгий, як лопата... Лишай своїх котів і йди до баби Танаськи по молоко...
— А хіба я граюсь? То вони самі,— буркотливо відказує син і знову смикає за хвіст смугастого Тигрика, який, виблискуючи круглими зеленими очима, пацає пазуристою лапою.
— Чи ти в мене маленький? Чи в тебе стільки розуму, як у лисого Тереня волосся на голові?
— О, треба було Тереня згадувати!
— А що, допекло?
— Допекло, як мертвому припарка.
— Язик у тебе довгий, як лопата... Лишай своїх котів і йди до баби Танаськи по молоко...
Для читання твору натисніть на посилання:
Немає коментарів:
Дописати коментар