Богдан Щеглюк‎ до Українська поезія

Майдан стояв. Стояв і не здавався.
Зі сцени гімн урочисто звучав.
І місяць ясний тільки дивувався:
«Це ж самогубство?!». Майдан стояв.

Майдан стояв. Ошуканий брехнею,
Очолений бездарними людьми,
Об’єднаний безвихіддю в ідею,
Омитий потом, кров’ю і слізьми.

Майдан стояв. Стояли його люди.
Стояли різні, стояли, як один.
Усе на них давило й від усюди –
Майдан стояв, він ж України син.

І навіть знаючи про чорну раду,
Яку диявол-карлик готував,
Не дивлячись на незворотну зраду –
Майдан стояв. Палав. Але стояв.
Богдан Щеглюк, 19.02.2017