Владислав Івченко. Після 24-го. Київ : Віхола, 2022.
Авторові блискуче вдалося передати атмосферу перших днів повномасштабного вторгнення з її розгубленістю і водночас – миттєвою готовністю людей стати на захист Батьківщини; і страшних заруб пізніших місяців із великими втратами для української армії; і захват кожного гранатометника, якому вдалося навалити русні; і настрій «наша русофобія недостатня», який охопив навіть тих, хто досі був «внє палітікі».
Андрій Любка. Щось зі мною не так. Meridian Czernowitz, 2022.
Вони сповнені особливої сповідальності: скажімо, ми дізнаємося, що Андрій Любка любить поспати й полежати; що він прочитав «Улісса», але не буде перечитувати; що він крав черешні у дитинстві й вони смакували значно більше, ніж куплені за гроші; про те, що він любить ловити рибу, ходити по гриби, працювати на землі й навіть про результати його аналізу ДНК.
Ірен Роздобудько. Неймовірна. Ода радості. Київ : Нора-друк, 2022.
Сюжет повісті відповідає канонічній біографії Олени Теліги – вихованої в російській культурі «петербуржанки», яка стала українською націоналісткою, намагалася відродити українську державність в окупованому гітлерівцями Києві та була розстріляна в Бабиному Яру (сподіваюся, це не спойлер). Сила, харизма, любов до Батьківщини, жага до життя, бажання померти за ідею – на цих рисах своїєї героїні наголошує Ірен Роздобудько, витворюючи ідеальний романтичний образ жінки-борчині і трішечки femme fatale (звісно, усі чоловіки в неї закохувалися, а жінки ненавиділи!).
Таня П’янкова. Вік червоних мурах. Київ : Наш формат, 2022.
Усе це маємо і в романі Тані П’янкової «Вік червоних мурах», що змальовує Голодомор 1932–33 рр. у селі Мачухи на Полтавщині. На одному боці художньої опозиції тут – юна Явдошка, родина якої приречена на голодну смерть; на другому – дружина червоного комісара Соломія, яка «заїдає» втрату дитини й байдужість чоловіка, так що змушена лікуватися від ожиріння. Ще одним персонажем, колізію якого авторка простежує послідовно, є представник сільської влади Свирид, що кохає одну жінку, а спить із іншою (ну і, звісно, нічим хорошим це не закінчується).
Джерело: Що почитати у перервах між зведеннями з фронту – нова українська проза
Немає коментарів:
Дописати коментар