Тут книги розумні спокійно живуть
У тихій величній світлиці,
А двері широкі, відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці.
Герої романів, легенд, повістей
У тиші говорять із нами.
В книжках – відкриття всіх великих людей,
Думки, що хвилюють віками.
Ведуть нас далеко в незнане книжки,
Розрадять, коли нам нелегко.
Для нас зберігає їх довгі роки
Шкільна бібліотека!
ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ. 2007 рік.
Так склалось по житті, що я працюю зараз в
маленькій сільській шкільній
бібліотеці. І часто спомини
линуть у дитинство. Дивлюсь на своїх читачів, а себе ставлю на місце мого
першого доброго бібліотекаря. Вона і
зустріла привітно, і підбадьорила перший несміливий вибір, і мудро направила
читання, і терпляче переждала мій „саботаж”, і підхвалила вчасно, хоч і авансом
більше. Так хочеться, щоб і мої
читачі полюбили бібліотеку, книгу,
читання.
Маленька сільська
шкільна бібліотека. П’ять років
тому назад вона зустріла мене дуже
маленькою та охайною. Таке було моє перше враження. Чотири ряди стелажів, три
пари столів. Якщо зайшло з десяток дітей, то не продихнути, не пройти. Десь на
іншому кінці школи книгосховище підручників, розкладених на дитячих ліжках. Ще
в іншому краю – книги, що не вмістились на стелажі. І бігаю цілий день по
школі.
Стало питання: «Як зробити краще, зручніше?» а для мене,
як людини не місцевої, цікаво, як
виникла шкільна бібліотека, хто працював до мене першим.
Історія свідчить.
На території села
Люцерна, що виникло у 1921 році,
існувала хата-читальня, приватна бібліотека поміщика Льовшина, офіцера царської
армії, та книгозбірня заможних, де були
книги переважно релігійного змісту.
Значна частина жителів намагалась самотужки навчитись
читати та писати. Тяга до знань була такою великою, що з початком роботи шкіл
лікнепу ( лікбезу) більшість жителів сіли за книги.
У 1933 році на території села Люцерна виникла початкова
школа. Першим вчителем був інвалід Григорій Митрофанович, який вчив дітей
читати, зібрав невеличку бібліотеку, в яку приніс всі свої книги, і сам жив при
школі.
З 1938 року школу очолила Сокіл Ксенія Андріївна, яка і
нині проживає в селі Люцерна. До неї, старенької бабусі, і сьогодні йдуть за
порадою, мудрим словом люди.
Вона перша створила маленьку шкільну бібліотеку, яка
нараховувала 160 книг, що принесли діти і батьки до школи.
У 1973 році виникла потреба у великій школі. Завод «Запоріжсталь» побудував школу на 320 місць. ІІ директором був Кульчицький Яків
Павлович, а першим бібліотекарем у новій школі – Бодряшова Тамара Михайлівна
(вчитель російської мови та літератури). Ентузіаст, закохана в свою справу вона
поповнила бібліотеку. Книжковий фонд нараховував близько 5000 примірників
художньої літератури та підручників.
У 1993 році
восьмирічна школа реорганізувалась у середню загальноосвітню школу.
Почесне місце у школі зайняла і шкільна бібліотека, яку 5 років очолювала Левченко Ірина Володимирівна, 8 років -- Стешенко
Валентина Михайлівна. Вона зробила бібліотеку затишною, постійно намагалась зацікавити учнів
читанням.
Із випускників школи 2 учні обрали професію бібліотекаря
: Серпутько Інна Валеріївна та Голота Лариса Іванівна, які закінчили
Харківський інститут культури (бібліотечний факультет ). Голота Л.І. працює в
селі Люцерна сільським бібліотекарем вже багато років.
Такою виявилась історія нашої шкільної бібліотеки.
З жовтня 2002 року я, Редька Ольга Миколаївна, працюю шкільним бібліотекарем. Мені
дуже хотілось, щоб шкільна бібліотека була не гірша за сільську, де втроє
більше художньої літератури, два великих просторих приміщення. Щоб школярі мали
вибір потрібної літератури, частіше заходили до бібліотеки не тільки за
необхідним завданням, а й за власним бажанням.
У 2004 році директор школи Лозова Ніна Іванівна пішла
назустріч і виділила під бібліотеку просторе приміщення бувшої вчительської з
великим залом-коридором. З травня до жовтня 2004 року ми оформлювали нове
приміщення. Слюсарі Неб Аркадій Костянтинович та Рудзинський Дмитрій Адольфович
зварили грати , встановили двері, чим відокремили велике приміщення і вийшло
місце для книгосховища та підручників. Ще й полиці для книжок зварили.
Вчитель
праці Салабай Павло Григорович під час
уроків з учнями зробили шафи для підручників, стенди, карнизи, підставки під
квіти. Як пишаються вони і зараз, дивлячись на конкретні результати своєї справи! Особливо учні 9-А
класу (класний керівник Лисюк Світлана Вікторівна). Вони розібрали, перенесли
та знов зібрали всі старі стелажі, перенесли і розставили 5000 книг художньої
літератури. Хочеться відзначити учнів Волик Сергія, Окатову Марію, Огневу
Вікторію, Нестеренко Валерія, Ільєнко Сергія.
Завгосп Бєлоглазова Галина Іванівна з колективом техпрацівників повністю відремонтували нові
приміщення.
Та коштів школи ніяк не вистачало на саме необхідне. З директором
школи Лозовою Н.І. звернулись за допомогою до всіх, кого знали. І люди
відгукнулись.
Батьки Мамедова Д. (5 клас) придбали гарні штори на вікна. Отець Ян Собіло та
Прибиш Поліна Францівна виділили матеріали для карнизів, а вчитель Салабай П.Г.
їх зробив. Депутат Верховної Ради Пеклушенко Олександр Миколайович допоміг з
фарбою для бібліотеки, ще й для актової зали стільці подарував. Ми вдячні всім
за допомогу.
Роботи було багато. Члени бібліотечного активу перенесли
всі підручники, а це ще 5000 штук! Розмістити, оформити, прикрасити… Все й не
пригадаєш. Було важко. Та ці зусилля були варті результату.
На святі до Всеукраїнського дня бібліотек 2004 року ми
урочисто відкрили нашу нову бібліотеку. З районного відділу освіти була
присутня методист Корнієнко Раїса Михайлівна, яка подарувала сучасну
літературу, фотоальбом. Їй надано
почесне право урочисто перерізати стрічку до нової бібліотеки.
Загальна площа нового приміщення – 133 м2. Окремо розташовані підручники, книги художньої
літератури. Виділене місце для книг
учнів молодших класів, які розташовані на рівні росту малюків, розставлені за алфавітом. Поруч –
стіл та стільці для молодших школярів.
Окремо розташована література для учнів 5-7 класів,
старшокласників. Читальний зал
просторий, світлий. Багато кімнатних квітів. 12 столів, м’які
стільці, книжкові шафи, полиці . Багато
шкільних бібліотекарів тільки мріють про
такі умови і не тільки сільські.
Та створити гарні умови виявилось простіше, ніж поповнити
бібліотеку необхідною літературою. Над
чим працюємо зараз. Не маючи коштів на придбання достатньої кількості
нової літератури, ми звернулись до односельців: на батьківських зборах, на Дні
села, на відкритому заході в сільські й
бібліотеці , через телеканал «Запоріжжя», під час Тижня Книги…
І люди принесли свої книги, і несуть періодично зараз.
Багато книг подарували сім’ї Богачук
Ксенії, Резніченко Тані і Ані, Мамедової Сабіни, Цвєткової Юлі, Тевікової Віри, Лінник Ганни. 80 книг подарувала сім’я
Молодик О.М.(директор музичної школи).
Про дітей в газеті «Дніпровські вогні» була опублікована
стаття «Про ознаки хорошого тону».
Батьківський комітет, відгукнувшись на звернення, прийняв
рішення про виділення коштів цілеспрямовано для бібліотеки і кожного місяця
купує хоч одну-дві, але сучасну і вкрай необхідну літературу.
Так і любимо,
поповнюємо ми свою шкільну бібліотеку. І мріємо, що настануть кращі часи
і ми будемо мати багато сучасних необхідних книг.
Історія нашої шкільної бібліотеки продовжується!
Цікава історія! Натхнення у роботі і допитливих читачів!
ВідповістиВидалитиСпасибо за внимание к моей работе. Собираю материал дальше, но...катастрофически не хватает времени.
ВидалитиЯк мало ми знаємо один про одного, зокрема, про нашу роботу, умови праці! Як моло ми цінуємо один одного!
ВідповістиВидалитиОльго Миколаївно! Ви - одна з кращих! Дай Бог оцінити вас та ваш титанічний труд односельцям! Здоров"я, натхнення, творчості, розуміння, підтримки!
Подякуйте усім вашим односельцям за допомогу створення шкільного куточка духовності! Ви всі молодці! Пишаюся вами!
ВідповістиВидалитиСпасибо, Елена Николаевна! Всегда интересно Ваше мнение.
Видалити