День ПЕРЕМОГИ

  

Ми стояли в одному окопі,   

Нас єднало курантів биття,
Переляканій жирній Європі
Ми крізь смерть прокладали життя.  

Переплавлені потом і кров’ю
У обіймах страшної біди
Ми ділились по-братськи любов’ю
І частинками хліба й води.

Нас хрестили ворожі приціли
На пекельнім розламі епох,
Атеїсти окопної віри
Ми й молитву читали на двох.

А коли пролунали фанфари
Навздогін переможним вітрам,
Ми, вдивляючись мовчки у хмари,
Розділили печальні «сто грам».

Нам до дідька були протоколи
І парадні приймання вини –
Ми з окопів клялись, що ніколи
Не допустимо більше війни.

Скільки нам того горя дісталось –
Не оплакати, мабуть, віки!...
То скажи мені – як же так сталось,
Що тепер ми по різні боки?

Василь Ковтун. 08.05.2017р.