середа, 21 березня 2018 р.

Всесвітній день поезії

Як мало і як багато! 
Ці два слова не виходили в мене з голови всі дві години поезії! Хоч першими хотілось поставити інші рядки:

       

* * *
Поезія без болю – не зачЕпить… 
А без душі – то суще… баловство!
Поезія – і крик, і ніжний шепіт…
Поезія – то все твоє єство!
Поезія без суму – трата часу!
Поезія без Віри – трата сил!
Не вірю поетичним… «викрутасам»!
Не гріє душу «кучерявий» стиль…
………………………………………….
Поезія без болю – мертва квітка…
А без душі – як без матусі дітки…   
13.08.2008р.
Київ («Слов’янка»)
   Вчитель  української мови та літератури Леся Анатоліївна провела у Міжнародний день поезії чудове та мелодійне,  тепле та  родинне, об'єднуюче різних читачів Свято Поезії. За горнятком чаю, з печивом та пирогами зібрались учні 4-10 класів, вчителі. Чудові мелодії, улюблені вірші, відео-зразки читання віршів. Чаювання. І – АТМОСФЕРА! Затишок, спокій, зацікавленість, щирість. Думаю, «взяли» з такого уроку діти багато для душі та розуму.
  Дітям з Вчителем поталанило! Започатковуємо нову традицію!

 P.S.
І все ж! 
  Як  МАЛО потрібно коштів: чай, печиво, гарний посуд, скатертина. Нова книжка віршів.
 Як БАГАТО треба любові до дітей, улюбленої справи, ентузіазму, бажання зробити цікавим навчання.
Задумайтесь, як БАГАТО таке спілкування дає нашим дітям!
Вірую: батьки, діти підтримають, оцінять, допоможуть!
Дякуємо пані Надії Володимирівні Мирошник за подаровані книги віршів «Улюблені вірші», «Ромео та Джульєтта» тощо.
Дуже нам книжечки допомагають!

Немає коментарів:

Дописати коментар