Блог шкільної бібліотеки Люцернянського ліцею Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області
понеділок, 30 вересня 2019 р.
неділя, 29 вересня 2019 р.
четвер, 26 вересня 2019 р.
Вітає сільська бібліотека села Люцерна
Сьогодні Люцернянська сільська бібліотека радо зустрічала найменших читачів.
Бібліотекар Звєрєва Оксана Василівна з дівчатами 6 класу підготувала
свято «Вітаємо Читайликів!» Були і цікаві загадки, вірші, вікторини. І зустріч
з Королевою Книгою (Богачук Анастасія) та веселою Пеппі (Балабан Єва).
Фотографії. Смачні олівці та книжки у подарунок.
Першокласники (вчитель Шкода
Світлана Миколаївна) добре відгадували героїв казок, щиро вітали казкових
героїв.
Оксана Василівна запросила частіше відвідувати
бібліотеку разом з батьками, друзями.
Дякуємо Анастасії та Єві за гарний виступ для
малечі!
пʼятниця, 20 вересня 2019 р.
Тренінг для бібліотекарів
У Люцернянському НВК пройшов тренінг для бібліотекарів навчальних
закладів Михайлівської сільської ради.
Тема тренінгу:
Сучасна
бібліотека Нової української школи: реалії та перспективи
Мета:
Ознайомити
з питаннями щодо створення сучасної бібліотеки
Нової української школи та особливостями участі в обласному етапі
Всеукраїнського конкурсу "Шкільна бібліотека – 2020".
План роботи:
Виступ Редьки О.М., бібліотекаря Люцернянського НВК. Презентація
Крижко
Людмили
Володимирівни,
методиста методичного
відділу КЗ "ЗОІППО" ЗОР
2.
Особливості
проведення обласного етапу Всеукраїнського конкурсу "Шкільна бібліотека –
2020". Екскурс за сторінками ЗапоВікі.
3. Різне.
понеділок, 16 вересня 2019 р.
НАЙДОВША СКОРОМОВКА У СВІТІ. Або як Україна обійшла Росію.
Джерело:https://www.youtube.com/watch?v=5s0MwmxOFAI&fbclid=IwAR1LqL5edAjr_dANH2WP5Htqv5XQr0zTB7Wbf8o_K1l0d2jo-LN9qPweNjI
Текст
У четвер четвертого числа о четвертій дня у центрі столиці садівник розсадівникувався. Та так розсадівникувався, що разом з садом троянд висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти, потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипеленятами. Якраз із пилипеленятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка. А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з`їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидва потім так вимокли-перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем, що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила-переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговорювала на мишку, кішку, й сусідську кішку й мишку, та ще й шишки на сосні та шахи на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві – дуби, під дубами – гриби, трава – між грибами, хмарки – над дубами. Й млин стоїть, скоро не вистоїть. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про круп’ячко. От і набрала Пилипиця на млинІ борошна та крупячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горбА, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала, та не тріснула. Як раз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там, де бабин виораний город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював. А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синів-молодців свіженьких млинців, пироги ж були – перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з горішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушкИ – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, мАківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, і гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: “Приходьте до нас – почастуємо вас!”. А Пилипиця стільки наготувала-переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала-перекликала усіх сусідів та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли-їли – не переїли, та ще й на завтра лишилося.
Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.
Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.
Джерело:https://uaua.top/6052/
середа, 11 вересня 2019 р.
середа, 4 вересня 2019 р.
Вітаю!
Продзвеніла веселкова карусель теплого літа,
зібрано багатий урожай хліба, у садах доспіли яблука і сливи. Ось і ВЕРЕСЕНЬ знову зібрав нас у рідному колі.
1
вересня традиційно вважається Днем знань. Про знання можна казати багато, але
хочеться скористатися висловлюваннями мудрих людей, які варто взяти до уваги на
все життя.
Знання це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього
Доводити людині необхідність знань — це все одно, що переконувати її у корисності зору
Сам час настійно вимагає: не хочеш відстати від життя — учись!
Знання це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього
Доводити людині необхідність знань — це все одно, що переконувати її у корисності зору
Сам час настійно вимагає: не хочеш відстати від життя — учись!
Отже вітаю усіх з початком навчального року!
Бажаю міцного здоров’я, впевненості у власних силах
та прагнення
до нових знань, адже вони - це
сила!
Підписатися на:
Дописи (Atom)