Три
роки і бентежить, і болить
Той
"коридор". І спОкою немає:
"Вони
напевне теж хотіли жить..."
Лунає
з радіо, веселий сміх і співи...
А
там, під Іловайськом, цього дня
Ісусу
і Марії Пріснодіві
Молилися...
Хто вмів... Xто навмання...
Гатили
"гради"... І земля горіла,
Такому
пеклу, й чорт би був не рад...
Вуста
хлопчини "Мамо..." шепотіли
І
матом крив скривавлений комбат...
І
не було до них нікому діла!
Народ
в столиці жив своїм життям-
Бо
це ж не їм шрапнель шматує тіло!
Бо
це не їх... вмирає там дитя!...
Мабуть,
ми розучились співчувати.
Суспільство
- ділиться, і втім нема вини,
Одні
і зовсім не хочуть воювати,
А
інші ...не вертаються з війни...
Еміль
Дубров.
