Цікаво?

Все люди, как книги, и мы их читаем,
Кого-то за месяц, кого-то за два.
Кого-то спустя лишь года понимаем,
Кого-то прочесть не дано никогда.
Кого-то прочтем и поставим на полку,
Пыль памяти изредка будем сдувать...
И в сердце храним... но что с этого толку?
Ведь неинтересно второй раз читать!
Есть люди-поэмы и люди-романы,
Стихи есть и проза - лишь вам выбирать.
А может быть вам это все еще рано
И лучше журнальчик пока полистать?
Бывают понятные, явные книги,
Кого-то же надо читать между строк.
Есть ноты - сплошные оттенки и лиги,
С листа прочитать их не каждый бы смог.
Наш мир весь наполнен загадкой и тайной,
А жизнь в ней - лишь самый длинный урок.
Ничто не поверхностно и не случайно,
Попробуй лишь только взглянуть между строк.
М. Жванецкий https://www.facebook.com/

Живи !

Пока тебе живется !                                            
Устал ? Возьми и отдышись !
Упал ? Держись за руку друга !
А если друга нет , молись !
Попросят ? Ты отдай, не думай.
Не оценили ? Не сердись.
Закрыли дверь ? Не возвращайся.
Хотят учить тебя ? Учись !
Спешат предать ? Не поддавайся !
А предали ? Прощеньем мсти !
Открыли душу ? Открывайся.
Но все до капли не дари !
Когда-нибудь тебе придется,
вернуться к этим же словам.
Живи ! Пока тебе живется !


МОЯ УКРАЇНА
Знаєте, я хочу сказати простими словами
про те, що турбує мене вечорами.
Про те, як в думках я малюю картину,
якою я бачу свою Україну.
В моїй Україні ніхто не стріляє,
ніхто не калічить, ніхто не вбиває.
В моїй Україні ніхто не воює,
своє і чуже життя кожен цінує.
В моєї країни чудові сусіди.
Запрошують в гості, і я до них їду.
Сусіди і самі в нас часто бувають,
не брешуть, не крадуть, ніде не блукають.
В моїй Україні є чесная влада.
Про неї в народі складають балади.
Працює и працює з ранку до ночі,
щоб людям відкрито дивитись у очі.
В моїй Україні не плюють на підлогу,
отримують і надають допомогу.
І молодь моя не п'є і не курить,
займається спортом, співати так любить.
В моїй Україні чемні дівчата,
а хлопці їх вміють щиро кохати.
Навчаються жити, читають книжки.
І горді від того наші батьки.
В моїй Україні немає кордонів.
І сонце, і море, Дніпро, терикони,
Карпати зимою в засніжених шапках.
Моя Україна. Люблю її, крапка
А Бог все видит здесь и там !
Закохався в зи́му падолист
У її красу небесно – білу,
Ось вона й прийшла… Обійнялись, 
І на мить у щасті розчинились…
Лиш на мить… Бо час йому іти,
Та ця мить найкраща, незрівнянна!
- Знай, кохаю, - тихо шепотів, -
Через рік зустрінемось, кохана…
Віхолою билася зима,
Голосила за своїм коханим,
Обіймала інеєм гілля,
Де тремтіло листя, ще багряне…
Потім стихла… Спогад обійняв,
Щастям пронизав її серденько,
Як коханий ніжно пригортав,
Шепотів - кохаю, їй тихенько…
Він пішов, бо так судилось їм,
Бути не разо́м, але кохати…
Жити вічним спогадом своїм,
І чекати, знов і знов чекати…
Та кохання переможе все -
Біль розлуки, холод від прощання,
Вистоїть, крізь вічність перейде
Бо безмежна сила у кохання…
01.11.2017
© Автор Галина Британ
(Поезія «Безмежна сила у кохання…»)

https://www.facebook.com/brytangalyna?hc_ref=ARSDMj3pgbGFhnxbbDoA7zhElBV1Iu-8HB0xe9zLXItCmBmMZiOXsDPe6z9TFx1T__g








Противотанковая собака — история одной дворняги


Немає коментарів:

Дописати коментар